МЕФ Красный Сулин Мефедрон мяу мяу

Оу, братишки, не верите, как я тут первый раз в жизни закладки купил! Чумовая история, СОХРАНИТЕ ВАРИК, ей я вас говорю!

В общем, дело было так. У меня была планка с недолгой отпуском - только два дня! Вот подумайте, всего два дня, и я уже в растерянности, что делать. Приползаю я в забегаловку, где народ иногда всякие делишки закупает. Знаете, там такие балды сидят, с виду ничего, а когда дело к баблу приходит, так только деньги в бардачок скинул - и забаррикадировалась комната!

Вот и я туда, со своими тапками на ногах. Не думайте, это такие классные тапки, что даже на улицу можно податься! Но вечером купился я на варик - мефедрона и включил свою аптечку. Все эти шушары, с трудом пытаются меня впарить ту ЛСД кислоту, а я им: "Братва, я не в ту степь иду!".

Короче, я взял свою аптечку и понесся домой. Но на радостях, открыл я аптечку на улице, и вдруг все мои хорошие закладки выпали на дорогу. Фигачу как двигательный, собираю их в осиный клочок. Когда все собрал, оххх, ребята, это был легкий шок, я же домой в тапках идти должен! Что делать, куда идти?

А, уже знаю! Мой друг, братишка, живет недалеко отсюда, почти напротив. Ну я и думаю - может, попробовать к нему пробиться. Аптечку в руке держу, тапки на ногах. Вот и побежал я, будто мне за жизнь бегать только и осталось.

Бегу, дух захватывает, ноги полыхают. Понимаю, что катапультой меня куда подкинуло, так что лететь я должен по главной улице. Тут увидел я своего друга, он в машине сидит, по рылу широко улыбается. Я к нему махаю: "Ау, братишка, чекай, тут такая веселуха!".

Видит он меня в своих тапочках, кивает в сторону пассажирского сиденья. Ну, я и окна решительно открываю, но, братцы, оказывается, это не то сиденье, на котором можно прокатиться! Кручуся, хлопаю дверью - ничего не получается. А друг только хохочет, как лошара! Ну, я его называть не буду. Но дорогу продолжать надо - я свою аптечку не сдам! Открываю багажник, кидаю ее туда и прокатываюсь с ура!

И дальше начинается жутко закоснелая история, как я бегу в своих тапках, а за мной машину тянет. Когда-то я так что-то видел в фильмах, ну, гоняли там героя, а он в своих тапках с комедийным лицом убегал. Вот и я такой герой! Только, братва, когда я понял это, я долбанулся о стену и проснулся. Сидел я, как глупый, и думал, а стоило ли все это?

Короче, ребята, это был мой опыт с закладками и тапками. Я даже не знаю, что я на самом деле купил, но вроде ничего особенного. Все равно, добрый совет - не советую вам заниматься таким! И тапки не ношу больше, только сапоги!

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!